Сергей Скрипкин: Министр Жданов абсолютно не думает о жизни и здоровье спортсменов
Я довгим часом працював в качестві головного лікаря збірних національних команд по всім видам спорту…
Сергей Скрипкин: Министр Жданов абсолютно не думает о жизни и здоровье спортсменов
Сергій Скрипкін, колишній головний лікар збірних національних команд, розповів про важливість медичного забезпечення для спортсменів. За його словами, медична служба зробила значний внесок у результати на Олімпійських іграх у Пекіні, де медики та масажисти були представлені у всіх видах спорту, в яких брали участь команди. Проте, аналізуючи виступ у Ріо-де-Жанейро, він вважає, що були допущені значні прорахунки. Він покладає відповідальність за це на міністерство і безпосередньо на міністра Ігоря Жданова.
За словами Скрипкіна, у січні 2015 року міністр видав наказ, яким заборонив закуповувати ліки для збірних команд без будь-якої причини та без інформування лікарів. У результаті, протягом трьох місяців, команди залишалися без ліків. Попри його звернення, цей наказ був скасований лише згодом, але процес забезпечення ліками вже був порушений.
Він також зазначив, що за 2015-2016 роки не вдалося реформувати спортивну медицину до європейських стандартів. Наприклад, за весь період підготовки до Олімпійських ігор у Ріо-де-Жанейро не було придбано жодного масажного столу для масажистів. Також не було куплено жодного портативного обладнання для лікарів. При цьому, за його словами, гроші на забезпечення і зарплати лікарів та масажистів були виділені президентом і прем'єр-міністром.
Скрипкін стверджує, що команда поїхала на Олімпійські ігри в Ріо-де-Жанейро без медичного обслуговування, хоча в кожній команді обов’язково мав бути медик. Він навів приклади, коли відсутність медиків негативно вплинула на результати. Зокрема, лікарі були відсутні в командах з академічного веслування, вільної боротьби, дзюдо, плавання, стрибків у воду, велоспорту та фехтування. Скрипкін вважає, що через відсутність медичної підтримки Україна не отримала 3-7 медалей. Він закликає міністра Жданова звернути увагу на здоров'я спортсменів, оскільки, на його думку, міністра не цікавить їхнє здоров'я та життя.
Читати далі 
Єднання заради відбудови: українсько-німецький проєкт «ДІМ – НАДІЯ»
Проєкт «Дім — Надія» — це українсько-німецька ініціатива, що зосереджена на відновленні та відбудові постраждалих від війни регіонів України, зокрема Миколаївської області, з використанням традиційних і екологічних матеріалів. Учасниками проєкту є менеджерка з української сторони Галат Софія, кураторка з Німеччини Едріан Геолер та начальник Миколаївської районної військової адміністрації Максим Кашуба.
Проєкт ставить за мету не лише відбудувати зруйновані будівлі, але й надати людям можливість опанувати нові професії та самостійно брати участь у відновленні. Максим Кашуба відзначає, що допомога є надзвичайно потрібною, адже Миколаївський район — один із найбільш постраждалих. Він вважає ідею використання місцевих, природних матеріалів, таких як очерет і солома, дуже перспективною, оскільки це не тільки екологічно, але й може зробити будівництво значно дешевшим.
Едріан Геолер пояснює, що проєкт розпочався з мистецької виставки, яка досліджувала, як мистецтво може реагувати на глобальні виклики, зокрема на екологічні проблеми та війну. Проєкт відмовляється від «рецептів» та прагне розвивати рішення спільно з громадами. Він також звертає увагу на психологічний ефект роботи з природними матеріалами, що сприяє відновленню психічного стану людей.
У рамках проєкту вже відбулися онлайн-воркшопи з обміну досвідом між українськими та німецькими експертами. Учасники планують перейти від теоретичних обговорень до практичної реалізації, щоб місцеві жителі могли побачити і спробувати ці технології на власному досвіді. У фіналі зустрічі представники проєкту та Миколаївської РВА підписали меморандум про співпрацю, підтверджуючи спільну мету розвитку постраждалих громад та повернення людей до своїх домівок.
Читати далі 
“Не російськомовні терени” (Павло Гриценко)
Автор виступу розповідає про триваючу війну, яку він називає «Страшною війною», що триває вже 1194 дні (почалася в 2014 році, а в 2022-му перейшла в іншу фазу). Війна, яку деякі міжнародні партнери лише на третій рік спромоглися назвати війною, а не «конфліктом», вже забрала тисячі життів і призвела до тимчасової окупації та руйнування значної частини українських територій та інфраструктури. Він підкреслює, що з початку війни у 2014 році ціле покоління виросло під розриви бомб і ракет, і втрати для України є безпрецедентними.
На тлі майбутніх переговорів з Росією, автор наголошує на важливості «червоних ліній», які Україна не може переступати. Ці лінії включають територіальну цілісність, суверенітет, незалежність, історію, мову, культуру та ідентичність. Він зазначає, що тиск, який чиниться на Україну, щоб вона поступилася цими інтересами, змушує її поводитись як колишня колонія Росії, хоча вона є суверенною державою та членом ООН.
Автор також висловлює занепокоєння, що іноземні політики, самі того не усвідомлюючи, повторюють російські наративи, називаючи деякі регіони України «російськомовними». Він застерігає від спроб відмовитися від української мовної політики, історії та культури під тиском, оскільки це є частиною російського плану з «денацифікації» та «деукраїнізації».
На думку автора, сучасна українська влада недостатньо підтримує українську ідентичність, підігруючи цим наративам. Він критикує «анґлізацію» як нову форму залежності від неукраїнського впливу, що замінює залежність від Росії. Автор закликає до усвідомлення, що незалежність України — це справа самих українців, і наголошує на важливості єдності навколо ідеї «українського центризму». Також він застерігає від руйнівних ідей «етнозаміщення», які, на його думку, є частиною колоніальної політики Росії, що використовувалася ще за часів СРСР.
Читати далі 
«Кожна наша клітина містить власний біологічний годинник». Ольга Маслова.
Кожна клітина нашого тіла має власний біологічний годинник, детермінований генетично. Центральний біологічний годинник, розташований у супрахіазматичному ядрі гіпоталамуса в мозку, синхронізує внутрішні ритми організму та адаптує їх до зовнішнього 24-годинного ритму доби. Ці ритми називаються циркадними, що означає "приблизно денні". Біологічний годинник кожної людини має свій унікальний ритм, що може відрізнятися від середньоземного 24-годинного ритму на хвилини або навіть десятки хвилин. Ці відмінності лягли в основу хронотипів, відомих у побуті як "сови", "жайворонки" та "голуби". "Сови" та "жайворонки" є крайніми проявами хронотипів і генетично детерміновані. Відмінності між ними проявляються не лише у часі засинання та пробудження, але й у піках гормонів, таких як кортизол та мелатонін, що впливають на самопочуття. Розуміння свого хронотипу дозволяє ефективніше планувати фізичну активність, харчову поведінку та інтелектуальні зусилля протягом доби.
Для синхронізації внутрішніх і зовнішніх ритмів працюють системи датчиків, включаючи спеціальні клітини в сітківці ока, які сприймають інтенсивність освітлення навіть із заплющеними очима. Це підкреслює важливість гігієни освітлення, особливо під час сну. Штучне освітлення, хоч і розширило можливості діяльності, дещо заплутало наші внутрішні годинники, стираючи межі між днем і ніччю. Втрата етапу сутінків, коли від яскравого світла відбувається перехід до темряви, може порушити підготовку мозку до сну, оскільки яскраве світло, особливо синє, активує пробудження. Використання гаджетів перед сном з синім світлом є окремою проблемою. Для вирішення цього можна використовувати спеціальні окуляри з жовто-оранжевим відтінком або мобільні додатки, що зменшують інтенсивність синього світла. Хронобіологія вивчає ці процеси, а хронотерапія та хронофармакологія застосовують ці знання для індивідуального лікування та призначення препаратів, наближаючи нас до персоніфікованої медицини.
Читати далі 
Майбутнє треба виростити. Юрій Сенюк
Чи є в нас картина майбутнього?
Єдина дорога, яка веде до майбутнього, називається розвиток.
Чому ми мріючи про майбутнє, більше говоримо про минуле?
Як сформувати той образ майбутнього і як його транслювати?
Юрій Сенюк - академік Академії наук України
Читати далі